Смоковниця звичайна (Ficus carica;інжир, фігове дерево; инжир) - одно- або дводомна листопадна субтропічна, з молочним соком рослина
родини шовковицевих. В дикому стані смоковниця являє собою кущ або
невисоке деревце, в культурі — велике дерево (до 15 м заввишки) з
товстими, слабо розгалуженими гілками. Ластки великі, чергові,
довгочерешкові, серцевидні, 3—5-лопатеві за формою (залежно від сорту
листки можуть бути й іншої форми). Квітки маленькі, непоказні,
розміщені всередині м'ясистого порожнистого суцвіття-сиконія з
вузьким отвором зверху. Розрізняють 3 типи квіток: чоловічі
(тичинкові), жіночі коротко-стовпчикові, так звані галові, і жіночі
довго-стовпчикові, що дають плоди. Довго-стовпчикові квітки формуються в
суцвіттях, які в процесі розвитку перетворюються на великі соковиті
супліддя-фіги. Чоловічі й галові квітки формуються в суцвіттях, що
мають менші розміри й завжди залишаються твердими (в них утворюється
пилок і розвиваються оси бластофаги, дорослі жіночі особини яких
запилюють довгостовпчикові квітки). У диких рослин смоковниці обидва
типи суцвіть містяться на одному й тому самому дереві, у більшості
культурних — на різних деревах. Існує багато сортів, у яких супліддя
розвивається без запилення — партеногенетично. Плоди — горішки, що
містяться всередині м'ясистого супліддя — фіги. Цвіте у квітні — травні.
Плоди достигають у липні — серпні.
Поширення. В дикому стані смоковниця росте в
Середземномор'ї, Малій та Південній Азії (на теренах колишнього СРСР
зустрічається на Кавказі і в Середній Азії). В Криму смоковницю
культивують як плодову рослину.
Заготівля і зберігання. З лікувальною метою
використовують супліддя (Fructus Fici caricae), які збирають у період
повної стиглості і вживають свіжими або сушать, і листя смоковниці
(Folia Ficі caricae). Листя збирають без черешків у червні — липні й
сушать у затінку, розстилаючи тонким шаром. Сухого листя виходить 20%.
Хімічний склад. Сушені супліддя смоковниці містять
50—70% цукрів, 5% пектину, 4—6% білків, жири (1,3%), органічні кислоти
(до 1%), антоціанові глікозиди, слиз, вітаміни В1, В2, В6,
С, РР, Пантотенову й фолієву кислоти, каротин, протеолітичний фермент
фіцин та мінеральні речовини (калій, кальцій, магній, фосфор, залізо). У
листках рослини є фурокумарини псорален і бергаптен, дубильні й
смолисті речовини, органічні кислоти, рутин (0,1%), аскорбінова кислота
(до 300 мг %) та ефірна олія.
Фармакологічні властивості і використання Смоковниці звичайної
Супліддя
смоковниці виявляють легку послаблюючу дію й використовуються при
хронічних запорах. Як дезинфікуючий і пом'якшувальний засіб супліддя
застосовують при бронхіті, сильному кашлі й пневмонії; зовнішньо, у
вигляді полоскань,— при ангіні й фарингіті. Як дієтичний продукт
смоковницю рекомендують при тромбоемболічних захворюваннях і
захворюваннях серцево-судинної системи, при анемії, для поліпшення
травлення, ослабленим хворобою людям та в геріатричній практиці.
Вживання смоковниці протипоказане хворим на цукровий діабет, при
гострих запальних захворюваннях шлунково-кишкового тракту, при
сечокислому діатезі. Молочний сік рослини використовують у народній
медицині від бородавок; в умовах експерименту він затримує ріст
саркоми, згубно діє на гельмінтів. З листя смоковниці виготовляють
продукт псоберан (Pso-beranum), який призначають при вітиліго і
гніздовій плішивості. У народній медицині настій листя дають усередину
при кашлі, бронхіальній астмі, ентеритах і ентероколітах, при
хворобах нирок.
Лікарські форми і застосування Смоковниці звичайної
Внутрішньо — настій листя (2 столові ложки сировини
на 400 мл окропу, настоюють 1 годину, проціджують) по півсклянки 4 рази
на день до їди;
відвар сухих суплідь на воді (50 г сировини на 1 л окропу, варити 30
хвилин) по півсклянки тричі на день до їди як послаблюючий засіб;
відвар сухих суплідь на молоці (20 г сировини на 2,50 мл молока, варити 10 хвилин) п'ють гарячим при бронхіті.
Зовнішньо — відвар сухих суплідь на молоці (готують,
як у попередньому прописі) для примочок до наривів і для полоскання
горла при ангіні й фарингіті.
|