ДУБ ЗВИЧАЙНИЙ (дуб обыкновенный, Quercus robur, синонім Q. pedunculata)
— однодомна рослина родини букових. Дерево 20—50 м заввишки, з широкою
неправильною кроною.
Молоді гілки зеленувато-бурі або червонуваті, голі або ледве опушені.
Кора на
стовбурі і
багаторічних гілках темно-сіра. Листки чергові, коротко-черешкові,
видовженообернено-яйцевидні, перистолопатеві,
біля основи —
з вушками. Квітки одностатеві; тичинкові — в пониклих сережках і
складаються з 6—8-роздільної
зеленуватої оцвітини,
маточкові — дрібні, з редукованою оцвітиною, по 1— З в пазухах верхніх
листків, ніжки їхнього суцвіття при плодах довші за черешок листка.
Плід — горіх (жолудь). Цвіте
протягом
квітня — травня; плодоносить — у вересні — жовтні.
Заготівля і зберігання. Використовують кору, жолуді і гали, які
утворюються на листках. Заготовляють кору напровесні
під час сокоруху, знімаючи її з молодих гілок і тонких стовбурів (до 10 см у діаметрі). Для цього
роблять кільцеподібні надрізи через кожні ЗО см, які
з'єднують поздовжніми розрізами, після чого
кора легко знімається. Сушать кору під наметом
або в приміщенні з доброю
вентиляцією. Сухої сировини виходить
50 %. Строк придатності — 5 років. Жолуді збирають восени, коли вони достигають
і опадають, і відразу сушать, оскільки при тривалому зберіганні їх сирими в
навколо-пліднику з'являється пліснява. Гали збирають пізно влітку, сушать і зберігають у сухому місці. Кору
відпускають аптеки.
Хімічний
склад. Кора містить катехінові
таніни (0,4 % ), вільну галову та
елагову кислоти, галотаніни (10—20%), кверцетин, флобафен, смоли, пектинові речовини (6 % ),
цукри (левулін та інші), білки, слиз,
крохмаль та мінеральні речовини. В
жолудях є крохмаль (40 % ),
дубильні речовини (5—8%), жирна олія (5%), цукри, ефірна олія, білки і кверцит. Гали містять чималу кількість таніну.
Фармакологічні властивості і використання. Кору Дуба звичайного використовують як протизапальний, в'яжучий і протигнильний
засіб при запаленнях слизової оболонки
рота, глотки і гортані, при гінгівіті, стоматиті,
пародонтозі, флюсі, гастриті, при шлункових кровотечах, проносі, ентериті й хворобах печінки
та селезінки, при рахіті, випадінні прямої кишки й туберкульозі, при захворюваннях лімфатичних
вузлів, захворюваннях шкіри (екзема, тріщини,
відмороження, опіки тощо), а також при отруєнні грибами, алкалоїдами та солями міді, свинцю й олова. В гінекологічній практиці відвар кори використовують
для спринцювань при шийкових і піхвових білях, вульвовагініті й виразковому кольпіті;
внутрішньо приймають при надмірних
місячних. Відваром галів лікують
опіки. Жолуді використовують при
захворюваннях травного каналу, а також
як сурогат кави. Кору Дуба звичайного широко
використовують і у ветеринарії.
Лікарські форми і застосування.
ВНУТРІШНЬО — настій дубовоі кори (1 чайна
ложка кори на 400
мл холодної
кип'яченої води, настоюють 6—8 годин) по 2—3 столові ложки З—4 рази на день; відвар кори (10 г або 1 столова ложка кори на
200 мл окропу) по 1 столовій ложці 2—3 рази на день; настій кори (1 столова ложка, кори на 200 мл окропу, кип'ятять 1 хв', настоюють 10 хв) по 2 склянкн на день при
отруєннях; жолудева кава (1 чайна
ложка підсмажених до почервоніння і
подрібнених жолудів на 1 склянку
окропу) по 1 склянці на день (за три прийоми) при хронічних катарах кишечника (проносах). ЗОВНІШНЬО — відвар кори (20 г кори на 200 мл окропу) для полоскань (напором на цьому відварі листків шавлії лікарської полощуть рот при зубних флюсах);
відвар кори (40 г кори на 200 мл окропу) для примочок при опіках; відвар галів (повна жменя галів на 2 л окропу, варять 10 хв) для примочок при опіках; відвар кори (20 г кори на 2 л окропу, кип'ятять 10 хв, проціджують) для спринцювань; відвар кори (ЗО—100 г кори на 1 л окропу) для місцевих ванн при надмірній пітливості
ніг; відвар повної жмені кори в 2 л окропу додають до повної ванни, яку приймають при екземах або загальному ослабленні організму;
мазь від пролежнів: 2 частини кори Дуба звичайного. і 1
частина бруньок тополі чорної на 7
частин коров'ячого масла (настоюють у
теплому місці всю віч, уранці
закип'ятити на легкому вогні, видавити
ще теплим і злити в банку)
ДУБ ЗВИЧАЙНИЙ (дуб обыкновенный, Quercus robur, синонім Q. pedunculata)
— однодомна рослина родини букових. Дерево 20—50 м заввишки, з широкою
неправильною кроною.
Молоді гілки зеленувато-бурі або червонуваті, голі або ледве опушені.
Кора на
стовбурі і
багаторічних гілках темно-сіра. Листки чергові, коротко-черешкові,
видовженообернено-яйцевидні, перистолопатеві,
біля основи —
з вушками. Квітки одностатеві; тичинкові — в пониклих сережках і
складаються з 6—8-роздільної
зеленуватої оцвітини,
маточкові — дрібні, з редукованою оцвітиною, по 1— З в пазухах верхніх
листків, ніжки їхнього суцвіття при плодах довші за черешок листка.
Плід — горіх (жолудь). Цвіте
протягом
квітня — травня; плодоносить — у вересні — жовтні.