КАЛИНА ЗВИЧАЙНА(калина обыкновенная, Viburnum opulus)— гіллястий кущ або невелике (2— 4 м заввишки) дерево родини
жимолостевих. Молоді пагони зеленувато-сірі або жовто-бурі, голі, гладенькі,
місцями з великими сочевичками. Листки супротивні, широкояйцевидні, 3—
5-лопатеві, з яйцевидними вищербленозубчастими гострими лопатями, зверху голі,
зісподу — бархатистоопушені, 5—10 см завдовжки, 5—8 см завширшки; черешки
листків довгі, з булавчастими залозками при основі і з сидячими тарілчастими залозками
вгорі при основі листкової пластинки. Квітки білі, в зонтиковидних волотях,
віночок зрослопелюстковий, п'ятироздільний. Крайові квітки суцвіття неплідні, з
коротким порівняно великим плоским віночком, з неоднаковими лопатями; віночок
внутрішніх плідних квіток правильний, короткодзвониковидний. Плід — червона
куляста кістянка. Цвіте у травні — червні.
Поширення. Калина
звичайна росте в лісах, між чагарниками та при берегах річок по всій території
України. Широко вирощують її на присадибних ділянках.
Заготівля і зберігання.
Для лікарських потреб заготовляють кору, плоди і квітки. Кору здирають весною перед розгортанням
листя: на молодих гілках роблять на віддалі 25—30 см один від одного кільцеві
надрізи, сполучають їх двома поздовжніми розрізами, знімають кору двома
півтрубками і сушать, не вкладаючи їх одну в одну, на сонці або в приміщенні з
доброю вентиляцією. Сушіння припиняють, коли кора стає ламкою. Сухої сировини
виходить 38—40 % . Строк придатності —4 роки. Плоди збирають у вересні —
жовтні, коли вони повністю достигнуть. Сушать їх у затінку на вільному повітрі
або в сушарках при температурі 50—60°. Сухі плоди обмолочують, сортують, відді¬яючи
гілочки і плодоніжки. Кора і плоди калини відпускаються аптеками. Квітки використовують
лише в народній медицині. Збирають їх під час цвітіння рослини, звільняють від
гілочок і квітконіжок, швидко сушать у затінку і зберігають у коробках,
вистелених папером.
Хімічний склад.
Кора калини містить суміш флавоноїдів, відому під назвою вібурніну, дубильні
речовини, фітостерини, ефірну олію, спирт вібурніт, ά-амірин і β-амірин та їхні
похідні, понад 6 % смоли, до складу якої входять оцтова, мурашина, пальмітинова,
валеріанова, ізовалеріанова, олеїнова, лінолева, капронова, каприлова і
церотинова кислоти. У плодах є цукри, флавоноїди (астрагалін, кверцетин,
кемпферол, пеонозид та інші), біфлавоноїд аментофлавон, дубильні, пектинові і
барвні речовини, вітамін С, β -каротин, органічні кислоти й мікроелементи; у
квітках — флавоноїди, органічні кислоти, вітамін С та ефірна олія.
Фармакологічні
властивості і використання. Галенові препарати кори калини виявляють кровоспинну
і слабку сечогінну дію, мають в'яжучі й заспокійливі властивості, посилюють
тонус м'язів матки, збільшують тривалість дії снотворних засобів. Як
кровоспинний засіб препарати кори калини використовують при маткових
кровотечах, особливо в клімактеричний період, при альгоменореї, субінволюції
матки в післяпологовий період, при кровотечах на грунті запальних захворювань
жіночих статевих органів, а також при гемороїдальних кровотечах. Використовують
кору і як запобіжний засіб проти випадкових та звичних абортів. Відваром кори
промивають піхву при болісних маткових кровотечах і білях у жінок. Плоди калини
(свіжі, протерті, з цукром, перероблені на джем, сік тощо) вживають при
нервовому збудженні, гіпертонічній хворобі, атеросклерозі й спазмах судин.
Варені з медом плоди калини їдять при кашлі, охриплості, задишці, хворобах
печінки, жовтяниці та діареї. Сік з плодів калини з медом використовували в
народній медицині для лікування раку молочної залози, для профілактики раку
шлунка при гіпоацидному гастриті. Вважається, що систематичне вживання плодів калини
покращує самопочуття хворих на злоякісні пухлини органів травлення. Настій
плодів калини п'ють проти фурункулів, карбункулів, екземи, різних висипів на
тілі, як вітамінний, загальнозміцнюючий, потогінний і послаблюючий засіб. У
дерматології й косметиці свіжий сік плодів є добрим засобом проти вугрів,
висипів та пігментних плям на обличчі, для лікування ран і ураженої екземою
шкіри. Настій квіток використовують у народній медицині при кашлі, простуді,
задишці, склерозі, туберкульозі легень та при захворюваннях шлунка. Ним полощуть
горло при ангінах і промивають рани.
Лікарські форми і застосування.
ВНУТРІШНЬО
— екстракт калини рідкий готують на 50% -ному спирті у співвідношенні 1:1 і
п'ють по 30—40 крапель 2—3 рази на день до їди; суміш (порівну) екстракту
калини рідкого і екстракту грициків звичайних рідкого вживають по 30 крапель 3
рази на день при кровотечах з матки і надмірних болісних менструаціях; відвар
кори (10 г,
або столову ложку сировини на 200 мл окропу) приймають по 1—2 столові ложки 3—4
рази на день після їди; настій плодів (10 г, або дві столові ложки сировини на 200 мл
окропу) по третині склянки 3—4 рази на день; настій квіток (1 чайна ложка
сировини на 200 мл окропу, настоюють 10 хвилин) по 2 склянки на день; сирі
розім'яті плоди вживають по 1 столовій ложці 3—4 рази на день за 30 хвилин до
їди при виразці шлунка, колітах і запорах.
ЗОВНІШНЬО — відвар кори (50 г сировини на 1 л окропу) для спринцювання;
настій квіток (1 чайна ложка сировини на 200 мл окропу, настоюють 10 хвилин)
для промивання і полоскання.
КАЛИНА ЗВИЧАЙНА