ЛІЛІЯ
БІЛА
(лилия белая, Lilium candidum) — багаторічна цибулинна рослина родини лілійних. Стебло прямостояче, просте, облистнене,
60— 120 см
заввишки. Листки чергові, оберненоланцетні, хвилясті; верхні — ланцетні,
гострі. Квітки правильні, двостатеві, великі, білі, запашні, догори або косо догори
спрямовані, зібрані в коротку китицю. Плід — коробочка. Цвіте у червні
— липні.
Поширення.
Походить з Середземномор'я.
Розводять її в садах і квітниках як декоративну рослину.
Сировина. З лікувальною метою використовують цибулини, листя і квітки. Рослина
неофіціальна. Хімічний склад
ще не вивчено.
Фармакологічні
властивості і використання. В народній медицині рослину використовують як сечогінний і
знеболюючий засіб. Спиртову настойку
цибулин вживають при водянці, а також як відхаркувальне при захворюваннях дихальних
шляхів, що супроводяться застоєм великої кількості харкотиння. Спиртову настойку квіток вживають як тонізуючий засіб, нею натираються при ревматизмі й радикуліті
та змащують рани. Зовнішньо подрібнені
цибулини прикладають до місць, де йде запальний
процес, для зняття запального
набряку, а відварені в молоці квітки
прикладають до наривів. Олію білої лілії використовують для натирання при болях і судомах, лікування опіків і ран. Воду, перегнану з квітками лілії, використовують з
косметичною метою для відбілювання обличчя. Щоб видалити ластовиння, використовують
мазь, для приготування якої беруть відвар
квіток, мед і гірчичне борошно
(порівну).
Лікарські
форми і застосування. ЗОВНІШНЬО — мазь для лікування ран і опіків: 5 квіток лілії білої заливають соняшниковою або іншою рослинною олією так, щоб вони були повністю вкриті рідиною, настоюють 10 днів; мазь для натирань
при болях і судомах: 6 столових ложок
подрібненого листя, квіток і цибулин (взятих порівну) заливають двома
третинами склянки соняшникової олії й
настоюють 3 тижні на сонці.