Лещиця волотиста (Gypsophila paniculata;качим волотистий; качим метельчатый) - багаторічна трав'яниста, з виглядом кулястого куща, рослина родини
гвоздикових, заввишки 40—100 см. Стебло від основи дуже розгалужене,
голе або частіше у нижній частині залозисто-опушене. Листки супротивні,
сидячі, з восковим нальотом; нижні — видовжено яйцевидні (рано
засихають); стеблові — лінійно-ланцетні, загострені. Квітки дрібні,
правильні, двостатеві, 5-пелюсткові, на тонких ніжках, зібрані у
волотевидні суцвіття; пелюстки білі, цілокраї, вдвоє довші за чашечку.
Плід — коробочка. Цвіте у червні — липні.
Поширення. Лещиця волотиста росте на Поліссі, в Лісостепу, Степу і в Північному Криму на пісках і вапнякових схилах.
Сировина. З лікувальною метою використовують коріння і траву.
Рослина неофіцинальна.
Хімічний склад Лещиці волотистої. Коріння рослини містить 2,5—2,9%
тритерпенових сапонінів (головним є гіпсозид), флавоноїди (апігенін,
лютеолін, качимозид, орієнтин, гомоорієнтин, адоніверніт), галактозиди
сахарози (2,26%). У надземній частині є флавоноїди, сапоніни, сліди
алкалоїдів, фенолкарбонові кислоти (кавова, 3-кофеїлхінна,
4-кофеїлхінна тощо) і їхні похідні, вуглеводи та аскорбінова кислота.
Фармакологічні властивості і використанняЛещиці волотистої. Подібно
до коріння мильнянки лікарської, коріння лещиці волотистої
використовують як відхаркувальний засіб та як сурогат мила. Крім цього,
коріння рослини має проносні і блювотні властивості. Настій трави
вживають при захворюваннях печінки і як проносний засіб.
Експериментально доведено його антимікробні властивості.
Використовують рослину і як інсектицидний засіб для знищення мух.
Коріння рослини використовують як сировину для виготовлення порошків
для гоління, шампуней тошо. Притаманні рослині токсичні властивості
змушують бути обережними при застосуванні продуктів з неї.
