Конюшина лучна (Trifolium pratense;івасик, конюшина червона, око козине; клевер луговой) - багаторічна трав'яниста розсіяноопушена рослина родини бобових. Стебла численні, висхідні, дуговиднозігнуті, розгалужені, 20–60 см заввишки. Листки трійчасті; листочки широкояйцевидні або видовжені, цілокраї, часто з виїмкою на верхівці. Прилистки яйцевидні, плівчасті, на дві третини прирослі до черешка, різко звужені в тоненьке вістря. Квітки дрібні, неправильні, сидячі, рожеві, червоні або пурпурові, у головчастих суцвіттях на верхівках пагонів; чашечка з 10 жилками, зовні волохатоопушена. Плід – біб. Цвіте у травні – серпні.
Поширення. Конюшина лучна трапляється на узліссях, серед чагарників, по тальвегах балок, на заплавних луках по всій території України.
Заготівля і зберігання конюшини лучної
Для виготовлення ліків використовують головки-суцвіття (Flores Trifolii pratensis). Збирають їх разом з верхівковими листочками під час повного цвітіння рослини. Після попереднього пров'ялювання на сонці сировину досушують під накриттям або в приміщенні, яке добре провітрюється, стежачи за тим, щоб головки не пересохли і не обсипалися. Сухої сировини виходить 20 %. Рослина неофіцинальна. В довоєнні роки сировину експортували в досить великій кількості за кордон.
Хімічний склад конюшини лучної
Суцвіття конюшини лучної містять глікозиди трифолін та ізотрифолін, дубильні речовини, ефірну і жирну олії, саліцилову кислоту та інші органічні кислоти, каротин, вітаміни С, Е, В1, В2, К та інші корисні речовини.
Фармакологічні властивості і використання конюшини лучної
Конюшина лучна має відхаркувальну, сечогінну, потогінну, протизапальну та бактерицидну властивості. Найчастіше її застосовують як відхаркувальний засіб при запальних захворюваннях верхніх дихальних шляхів. Є вказівки на добрий терапевтичний ефект при лікуванні конюшиною лучною бронхіальної астми, анемії, циститу, дисменореї та хронічного ревматизму. Настойку суцвіть вживають при атеросклерозі, який супроводиться головними болями і шумом у вухах, але з нормальним артеріальним тиском. Як сечогінний засіб рослину використовують при набряках серцевого і ниркового походження. Місцево, у вигляді припарок, настій або відвар суцвіть конюшини використовують при абсцесах, опіках і болях у суглобах. Свіже подрібнене листя прикладають до гнійних ран і виразок, а свіжим соком рослини лікують алергічні ураження очей.
Лікарські форми і застосування конюшини лучної
Внутрішньо –настій суцвіть (3 чайні ложки сировини на 1 склянку окропу, настоюють 1 годину) по чверті склянки 4 рази на день за 20 хвилин до їди; настойка суцвіть (40 г сировини на 500 мл 40 % -ного спирту, настоюють 10 діб) по 20 мл перед обідом або перед сном при атеросклерозі (курс лікування – її місяці з перервою на 10 днів. При необхідності курс лікування повторюють через 6 місяців); столову ложку суміші (порівну) суцвіть конюшини лучної, листя м'яти перцевої і трави золототисячника малого заливають 300 мл окропу, настоюють до охолодження і п'ють по півсклянки 3 рази на день за 30 хвилин до їди для покращення травлення; 3 столові ложки суцвіть конюшини лучної заварюють у склянці окропу, настоюють до охолодження і п'ють як чай при болісних менструаціях і маткових кровотечах.
Зовнішньо –відвар суцвіть (20 г сировини на 200 мл окропу) для примочок і припарок.
Конюшина лучна (Trifolium pratense;івасик, конюшина червона, око козине; клевер луговой) - багаторічна трав'яниста розсіяноопушена рослина родини бобових. Стебла численні, висхідні, дуговиднозігнуті, розгалужені, 20–60 см заввишки. Листки трійчасті; листочки широкояйцевидні або видовжені, цілокраї, часто з виїмкою на верхівці. Прилистки яйцевидні, плівчасті, на дві третини прирослі до черешка, різко звужені в тоненьке вістря. Квітки дрібні, неправильні, сидячі, рожеві, червоні або пурпурові, у головчастих суцвіттях на верхівках пагонів; чашечка з 10 жилками, зовні волохатоопушена. Плід – біб. Цвіте у травні – серпні.