Лікарські рослини, косметика

МАЙОРАН САДОВИЙ

(майоран садовый, Majorana hortensis Moench) — багаторічна (в культурі — одно­річна) трав'яниста, густо вкрита сріблясто-сірими волосками рос­лина родини губоцвітих. Стебло прямостояче, галузисте, 20—50 см заввишки, біля основи дерев'янію­че. Листки черешкові, дрібні, су­противні, еліптичні або лопатко­видні, цілокраї, з численними за­лозками. Квітки дрібні, непра­вильні, двостатеві, зібрані в дов­гасті колосовидні пучки, розміще­ні по 3—5 на кінцях головного стебла або його гілок; віночок не-виразнодвогубий, білий, блідо-лі­ловий або рожевий. Плід склада­ється з 4 однонасінних горішко-видних часток. Цвіте у липні — вересні.

Поширення. Походить з Південно-Західної Азії та Північної Африки. На території України вирощують як ефіроолійну, лікар­ську і городню рослину.

Заготівля і зберігання. Для лікар­ських потреб використовують тра­ву майорану. Заготовляють сировину під час цвітіння рослини, зрізуючи об-листнену частину стебел. Зібра­ну траву зв'язують у пучки й розвішують для сушіння в про­вітрюваному приміщенні або у за­тінку на відкритому повітрі. Штучне сушіння проводять при температурі 35—40°. Після, су­шіння листя і суцвіття відокрем­люють від стеблових частин і зберігають у добре закритих бан­ках або бляшанках. Сухої си­ровини виходить 10 %. Рослина неофіциальна.

Хімічний склад. Трава майорану містить ефірну олію (0,15— 0,70%), дубильні речовини (0,9 % ), рутин (127 мг% ), каротин (до 5,5 мг% ), аскорбінову кисло­ту (до 44 мг% ), пектин, пен­тозани, слиз та гіркоти. Голов­ними складовими частинами ефір­ної олії є терпінен, пінен, са­бінен, терпінеол, тергііненол та борнеол.

Фармакологічні властивості і ви­користання. Майоран садовий за­спокійливо діє на центральну нер­вову систему, стимулює діяль­ність шлунка і кишечника, змен­шує спазми при колітах, вияв­ляє жовчогінну та діуретичну дії. Всередину настій трави майо­рану приймають при різних не­врозах, мігрені, нервовому без­сонні, при ахілії, блюванні, бо­лях у шлунку, кишковій коліці та при метеоризмі, для збуд­ження апетиту та як засіб, що регулює менструації. Зовнішньо, у вигляді ванн, майоран вжи­вають при сверблячці та кро­пив'янці. В останньому випадку заразом проводять і пероральне лікування. У болгарській народ­ній медицині майоран садовий використовують нарівні з мате­ринкою звичайною. Майоран вжи­вають і як приправу в кулінарії та консервному виробництві, для виготовлення лікерів і наливок та як сировину для добування запаш­ної ефірної олії . Препарати майорану проти­показані при вагітності.

Лікарські форми і застосування.

ВНУТРІШНЬО — настій трави (1 сто­лова ложка сировини на 400 мл окро­пу, настоюють 1 годину, проціджу­ють) по півсклянки 4 рази на день до їди; 2 чайні ложки суміші (порівну) трави майорану садового, листя шав­лії лікарської і м'яти перцевої та квіток лаванди колоскової настоюють 20 хвилин на склянці окропу Й випи­вають за один раз увечері після їди при гастро-кардіальному симптомоком-плексі.

ЗОВНІШНЬО — настій трави (100— 200 г сировини на 2—3 л окропу) для лі­кувальної загальної ванни.