НАГІДКИ ЛІКАРСЬКІ (крокіс, календула; ноготки лекарственные Calendula officinalis) —
однорічна трав'яниста з сильним своєрідним запахом рослина родини
айстрових (складноцвітих). Стебло округле, прямостояче, розгалужене, ЗО—60
см заввишки. Листки чергові, нижні ви-довженооберненояйцевидні,
черешкові; верхні — ланцетовидні, сидячі. Квітки золотаво-жовті або
оранжеві, зібрані у верхівкові кошики; крайові квітки язичкові,
маточкові, розміщені в 2—3 ряди, плідні; серединні — трубчасті,
двостатеві, безплідні. Плід — сім'янка. Цвіте у червні — жовтні.
Поширення
Нагідки лікарські походять з Центральної і Південної Європи.
По всій території України їх розводять у садах і на городах як
декоративну рослину, часом вони дичавіють. Для лікарських потреб
вирощують у спеціалізованих радгоспах.
Заготівля і зберігання нагідків
З лікувальною метою використовують квіткові
кошики нагідок (Flores Саlendulae), зібрані, коли вони вже повністю
розкрилися. Після попереднього пров'ялювання на сонці сировину сушать у
затінку на вільному повітрі або у провітрюваному приміщенні, розстилаючи
тонким шаром і час від часу перемішуючи. Штучне сушіння проводять при
температурі 40—45 °. Сухих кошиків виходить 14—15 % . Сировина відпускається аптеками. Строк придатності — 1 рік.
Хімічний склад нагідків
Квітки нагідок містять близько 3 % каротиноїдів (каротин,
лікопін, віолаксан-тин, цитраксантин, рубіксантин, флавохром),
флавоноїди (нарци-син, рамнетин, ізорамнетин-3-три-глюкозид,
ізокверцитрин та інші), ефірну олію (близько 0,02 % ), сапоніни, гірку
речовину кален-ден, смолисті (до 3,44 % ) і дубильні речовини, слиз (до
2,5%), інулін, органічні кислоти (яблучну, саліцилову, пентадецилову),
фітостерини, ферменти, вітамін С, алкалоїди та тритерпендіоли (ар-нідіол,
фараціол).
Фармакологічні властивості і використання нагідків
Нагідки лікарські мають
протизапальні, бактерицидні, ранозагоювальні, спазмолітичні,
гіпотензивні, кардіотонічні й седативні властивості, підвищують
метаболічну функцію печінки (підвищується секреторна і видільна функції,
зменшується концентрація білірубіну і холестерину в жовчі). Широка
терапевтична активність нагідок пояснюється наявністю в них значної
кількості каротиноїдів, флавоноїдів і саліцилової кислоти, вітамінів та
інших сполук. Особливо широко використовують нагідки для місцевого
лікування. При тріщинах шкіри й герпесі у стадії висипання пухирців і
утворення виразок використовують 10 % -ний настій квіткових кошиків на
рослинній олії, а при вуграх та інфекційній тріщині в куточках рота — 20 % -ний
настій. Розведеною настойкою (1 чайна ложка настойки на склянку
перевареної води) лікують виразку гомілки, висівковидний лишай і жирну
себорею обличчя, екзему, гноячкові висипи на шкірі та відмороження,
полощуть ротову порожнину і горло (через кожні півтори — дві години) при
аф-тозних стоматитах, гінгівітах, піореї, запально-дистрофічних формах
пародонтозу, тонзилітах і ангінах, спринцюються при ерозії шийки матки і
трихомонадному кольпіті, роблять ванночки і мік-роклізми (до і після
випорожнення) при проктиті, парапроктиті й тріщинах відхідника, компреси
і ванночки для очей при блефаритах, кон'юнктивітах і ячмінцях (в очній
практиці використовують розчин подвійної міцності -1 чайна ложка настойки на півсклянки перевареної води). Для полоскання
ротової порожнини і горла, мікроклізм і спринцювань можна
використовувати й 10—20 % -ний водний настій квіткових кошиків (для спринцювання настій
розводять перевареною водою у співвідношенні 1:5). При лікуванні ангін
препарати нагідок застосовують як самостійні засоби або в поєднанні з
сульфаніламідними препаратами та антибіотиками. Терапевтичний ефект при
місцевому лікуванні виразки гомілки, тріщин шкіри і гноячкових висипів
на шкірі можна значно посилити одночасним прийманням усередину настойки
або настою нагідок. Ластовиння на обличчі і руках виводять щоденним
дворазовим (вранці і ввечері) змащуванням уражених місць соком із
свіжого листя нагідок, змішаним порівну з соком лимона, ягід порічок і
мигдалевою олією. З готових аптечних препаратів, крім зазначеної вище
настойки, для місцевих процедур використовують мазь каріофіленову (протизапальний
засіб, що сприяє усуненню сверблячки і зменшенню інфільтрації при
дерматитах, екземі, трофічних виразках) і мазь «календула. При ряді
захворювань проводять пероральне лікування нагідками. Застосування
нагідок показане і дає, в цьому випадку, добрий терапевтичний ефект при
гастритах, виразковій хворобі шлунка і дванадцятипалої кишки, колітах,
ентероколітах, захворюваннях печінки і жовчних шляхів. Особливо добрий
терапевтичний ефект спостерігається при використанні нагідок у суміші з
ромашкою лікарською і деревієм звичайним. З успіхом застосовують нагідки
при серцево-судинних захворюваннях, що супроводяться серцебиттям,
задишкою і набряками. В акушерстві й гінеколегії настій або настойку нагідок дають
усередину при неспинному блюванні у вагітних (п'ють перед їдою протягом
2—3 тижнів), дисменореї (п'ють 3 рази на день за 5—7 днів до початку
менструації), при гіпертонічній хворобі та безсонні в період клімаксу. В
народній медицині, крім усіх вищезазначених випадків, настій і настойку
квіткових кошиків нагідок дають усередину при афтозі, бронхіті,
скрофульозі, рахіті, жовтяниці, хворобах сечового міхура (утворення
каменів і піску) і селезінки, нервовій гарячці та запамороченні. З
готових препаратів застосовують таблетки «каферид», запропоновані для
лікування анемії, і калефлон — протизапальний засіб, що стимулює й
ре-паративні процеси при виразковій хворобі шлунка і дванадцятипалої
кишки та при хронічних гастритах у фазі загострення. Широко
використовують нагідки і в гомеопатії.
Лікарські форми і застосування нагідків лікарських
ВНУТРІШНЬО — настойку (готують на 70 % -ному спирті у співвідношенні 1 :
10) по 15—20 крапель 3—4 рази на день; настій (2 столові ложки сировини
настоюють 2 години на 400 мл окропу, проціджують, охолоджують) по
півсклянки 4 рази на день до їди; калефлон (Caleflonum) по 0,1—0,2 г три
рази на день після їди протягом 3—4 (6) тижнів; таблетки «каферид» (Та-bulettae
«Caferidum») по 1 таблетці 2— З рази на день після їди.
ЗОВНІШНЬО —
настій квіткових кошиків на рослинній олії (готують у співвідношенні 1 :
5 або1 : 10, настоюючи на сонці 2 тижні) для змащування уражених ділянок тіла;
розчин (1 чайна ложка настойки на склянку перевареної води) для
полоскання, компресів, промивання, примочок, ванночок, клізм і
спринцювання; настій квіткових кошиків (20—40 г сировини на 200 мл
окропу) для полоскання, компресів, промивання, примочок, клізм і
спринцювання (в останньому випадку настій перед вживанням розводять
перевареною водою у співвідношенні 1:5); настій квіткових кошиків (З
чайні ложки на 200 мл окропу, настоюють ЗО хвилин, проціджують,
охолоджують) для компресів при надмірній жирності шкіри обличчя; три
чайні ложки суміші квіткових кошиків нагідок, трави лободи доброго
Генріха і шишок хмелю звичайного (взятих порівну) заливають склянкою
окропу, настоюють 30 хвилин, проціджують, охолоджують і застосовують так,
як у попередньому прописі; маска для обличчя при надмірній жирності
шкіри: настій квіткових кошиків нагідок (3 чайні ложки на 20 мл окропу)
змішують з порошком сухого молока, крохмалем або борошном і одержану
кашку наносять на обличчя, а через 15—20 хвилин змивають (так само можна
використовувати і наведений вище настій суміші квіткових кошиків нагідок,
трави лободи доброго Генріха і шишок хмелю звичайного); мазь «календула»
(Un-guentum «Calendula») для змащування при порізах, опіках тощо; мазь
каро-філенова (Unguentum Carophyleni 5 % aut 10 %) для змащування
уражених ділянок 1—2 рази на день протягом 1—2 тижнів (при трофічних виразках — 2—6 тижнів).
