Латук дикий (Laciuca serriola;кокиш, латук компасний; латук дикий)- дворічна трав'яниста сіро-зелена з молочним соком рослина родини айстрових (складноцвітих). Стебло пряме, борозенчасте, білувато-жовтувате, голе або внизу вкрите жорсткими щетинками, 60—120 см заввишки. Листки сидячі, зі стрілковидною основою, виїмчасто-перисторозсічені, з оберненими назад частками, по краю дрібноколючозубчасті, знизу по середній жилці щетинисті, спрямовані вгору. Квітки язичкові, двостатеві, блідо-жовті, в численних дрібних небагатоквіткових кошиках, що утворюють волотевидне суцвіття. Плід — сім'янка. Цвіте у червні — вересні.
Поширення. Латук дикий росте як бур'ян на городах, у садах по всій території України.
Сировина. З лікувальною метою використовують листя рослини (Folia Lactucae) і затверділий молочний сік, так званий лактукарій (Lactucarium). Листя збирають перед початком розпускання кошиків. Сушити його треба по можливості швидко. Щоб одержати лактукарій, зрізують верхівку розквітлої рослини, а молочний сік, що витікає з рани, збирають ножем у чашку, де він і засихає. Цю операцію повторюють кілька разів на день, роблячи щоразу новий зріз трохи нижче попереднього зрізу.
Рослина неофіцинальна.
Хімічний склад. Усі частини рослини містять молочний сік, до складу якого входять гіркоти лактуцерин, лактуцин і лактуциктин, алкалоїди, смоли та інші речовини.
Фармакологічні властивості і використання латуку дикого.
Латук дикий виявляє седативну, спазмолітичну й сечогінну дію. Настій листя і лактукарій застосовують при нервовому безсонні, підвищеній рефлекторній збудливості, болях, бронхітах, ларингітах, коклюші, бронхіальній астмі та як допоміжний засіб при лікуванні епілепсії. Як діуретичний засіб латук рекомендують при подагрі, захворюваннях сечового міхура і при водянці.
Лікарські форми і застосування латуку дикого
Внутрішньо — настій листя (1 чайна ложка сировини на 3 склянки окропу, настоюють 4 години, проціджують) по 1 столовій ложці 3 рази на день до їди.
Латук дикий (Laciuca serriola;кокиш, латук компасний; латук дикий)- дворічна трав'яниста сіро-зелена з молочним соком рослина родини айстрових (складноцвітих). Стебло пряме, борозенчасте, білувато-жовтувате, голе або внизу вкрите жорсткими щетинками, 60—120 см заввишки. Листки сидячі, зі стрілковидною основою, виїмчасто-перисторозсічені, з оберненими назад частками, по краю дрібноколючозубчасті, знизу по середній жилці щетинисті, спрямовані вгору. Квітки язичкові, двостатеві, блідо-жовті, в численних дрібних небагатоквіткових кошиках, що утворюють волотевидне суцвіття. Плід — сім'янка. Цвіте у червні — вересні.