 Ріпа (Brassica rаpа;репа огородная ) - овочева коренеплідна дворічна рослина родини капустяних
(хрестоцвітих). У перший рік розвиває розетку листків і коренеплід,
на другий — квітконосне стебло і насіння. Стебло прямостояче,
облистнене, 30—100 см заввишки. Прикореневі листки ліровидні,
жовтаво-зелені, вкриті щетинками. Стеблові листки сизуваті; нижні —
лірозидні, верхні — стеблообгортні, сидячі, ланцетні. Квітки двостатеві,
правильні, золотаво- або блідо-жовті, зібрані в щитковидне суцвіття;
оцвітина подвійна, чотиричленна. Плід — багатонасінний стручок з
шиловидним носиком. Цвіте з травня по серпень.
Поширення. Ріпу вирощують на городах по всій території України.
Заготівля і зберігання. З лікувальною метою використовують свіжі коренеплоди ріпи. Зберігають їх у льоху в вологому піску.
Хімічний склад. Коренеплоди ріпи містять білки
(1,74%), вуглеводи (до 9%), клітковину (1,41%), стерини (В-ситостерин,
кампестерин, брасикостерин), тіоглікозиди, ізотіоціанові сполуки,
фосфатиди і жирні кислоти (лінолеву, ліноленову, пальмітинову,
олеїнову), вітаміни В1, В2, В5,
аскорбінову (до 60 мг %) і пантотенову кислоти, каротиноїди (лікопін,
у-каротин, криптоксантин) і антоціани (рубробрасицин, рафанузин).
Фармакологічні властивості і використання ріпи. Ріпа має
відхаркувальні, протизапальні, антисептичні й болетамувальні
властивості, підвищує діурез, стимулює секрецію шлункового соку та
посилює перистальтику кишечника. Відвар коренеплоде вживають при
захриплості голосу, хронічному бронхіті, бронхіальній астмі та як
засіб, що заспокоює серцебиття й покращує сон і як легкий послаблюючий
засіб. У сирому вигляді ріпу призначають при хронічних запорах, а
свіжий сік ріпи дають цинготним хворим, п'ють, підсолоджуючи медом або
цукром, при простудних захворюваннях верхніх дихальних шляхів, що
супроводяться сухим кашлем. У лікувальному харчуванні ріпу застосовують
при гіпацидних гастритах, дискінезіях жовчовивідних шляхів за
гіпокінетичним типом, при атонії кишечника й спастичних колітах та для
профілактики гіпо- й авітамінозів (особливо в північних районах
країни). Використовують ріпу і як зовнішній засіб: з кашки вареної
ріпи роблять припарки при подагрі, а з протертої свіжої ріпи готують
мазь для лікування відморожень.
Лікарські форми і застосування ріпи.
Внутрішньо — відвар коренеплода (1—2 столові ложки
подрібненої сировини на 200 мл окропу, варити 15 хвилин, процідити) по
чверті склянки 4 рази на день або по 1 склянці на ніч;
свіжий сік по 1—2 столові ложки 3—4 рази на день, підсолоджуючи медом або цукром на смак.
Зовнішньо — протерту свіжу ріпу змішують з гусячим жиром у співвідношенні 2:1 й використовують для змащування відморожених ділянок тіла;
варену терту ріпу прикладають до хворих частин тіла при подагрі.
Слід пам'ятати, що при виразковій хворобі шлунка й дванадцятипалої
кишки та при гострих гастритах і ентероколітах вживати ріпу в сирому
вигляді протипоказано.
| 
