 ЕВКАЛІПТ КУЛЯСТИЙ, (дивне дерево; Эвкалипт шариковый: Eucalyptus globulus) — вічнозелене велике (50—70 м заввишки) дерево родини миртових. Кора стовбура і гілок ясно-сіра, гладенька. Молоді гілки чотиригранні, несуть супротивні, сидячі, часто стеблообгортні, яйцеподібні, з серцевидною основою листки, вкриті, як і гілки, сизим восковим нальотом. Пізніше гілки стають округлими, а листки — черговими, короткочерешковими, з вузьколанцетннми, серповидно зігнутими, темно-зеленими пластинками. Квітки великі, двостатеві, одиничні, пазушні, з трубчастою чотиригранною чашечкою, віночка немає. Плід — напівкуляста коробочка. Цвіте восени, в три-, п'ятирічному віці. Поширення. Батьківщиною евкаліпта кулястого є Австралія і острів Тасманія. На Україні евкаліпт вирощують як декоративну та ефіроолійну рослину в Криму.
Заготівля і зберігання. Для виготовлення ліків використовують листя і одно-або трирічні пагони. Заготовляють листя цілий рік, особливо влітку. Молоде листя починають збирати в листопаді, коли в ньому вже назбирається ефірна олія. Сушать сировину на вільному повітрі або в приміщенні, яке добре провітрюється, розстилаючи тонким шаром і періодично перемішуючи. Штучно сушать при температурі до 40°. Сухої сировини виходить 42—43 % . Листя евкаліпта, як ароматичну сировину, зберігають окремо від інших незапашних рослин у багатошарових пакетах. Свіжі одно-або трирічні пагони (разом з листям, бутонами і плодами), які заготовляють з жовтня по квітень, використовують як сировину для вироблення ефірної олії. Листя і олію відпускають аптеки. З лікувальною метою використовують і пилок рослини.
Хімічний склад. У листі рослини є ефірна олія (до 3%), флавоноїди, дубильні речовини, елагова кислота, смоли та віск. Ефірну олію містять і інші частини рослини. Головною складовою частиною ефірної олії є цинеолмоноциклічний терпен з інтенсивною окисною дією. Пилок евкаліпта містить білки, амінокислоти, вуглеводи, вітаміни (В1, В2, РР, С, біотин, фолієва кислота, рутин), антибіотики і стимулятор росту.
Фармакологічні властивості і використання. Головна терапевтична властивість евкаліпта — антисептична. Його препарати згубно діють на стрептококи і стафілококи, паличку черевного тифу і паратифів А і В, паличку дизентерії, кишкову паличку, гнійних і анаеробних збудників, пригнічують ріст дизентерійної амеби і трихомонад. Крім цього, рослина має виражені протизапальні властивості, сприяє швидкому гоєнню ран, виявляє болетамувальну, слабку седативну і незначну відхаркувальну дію. Евкаліптові приписують і загально-зміцнювальний ефект. З листя евкаліпта готують настій, відвар і настойку. Відвар і настойку приймають всередину як антисептичний і протизапальний засіб у разі гострих кишкових інфекцій і диспепсичних розладів та гострих респіраторних вірусних інфекцій, при запаленнях жовчного і сечового міхура. З листя евкаліпта виробляють протистафілококовий препарат хлорофіліпт. Його випускають у вигляді 0,25 % -ного або 1 % -ного спиртового чи 2 % -ного олійного розчинів. Використовують його як зовнішній засіб і внутрішньо (внутрішньовенне і перорально). Зовнішньо галенові препарати евкаліпта застосовують у вигляді обмивань, полоскань, примочок, вологих тампонів і спринцювань. У хірургічній практиці їх використовують для лікування наривів, флегмон, фурункулів, остеомієліту, гнійних маститів, відкритих переломів, опіків та обморожень; у стоматології — при стоматиті, гангренозному пульпіті, запаленні слизової оболонки ротової порожнини; в оториноларингології — при ангіні, хронічному риніті й фарингіті, зовнішньому отиті, дерматиті й екземі зовнішнього слухового проходу тощо; в гінекологічній практиці — при кольпіті, білях та дисплазії шийки матки; в дерматології — при гноячкових висипах на шкірі; в офтальмології — при блефариті. У вигляді інгаляцій галенові препарати евкаліпта використовують при гострих респіраторних захворюваннях, трахеїтах і ларингітах. Широко використовують у медичній практиці евкаліптову олію, її використовують для лікування фурункульозу, флегмон, ерозивно-виразкових уражень слизових оболонок, для інгаляцій (при нежиті, бронхіті, ангіні), полоскання (при захворюваннях верхніх дихальних шляхів), розтирання (як відтяжний засіб при міозитах, радикулітах і плекситах) і як антипаразитарний засіб (при педикульозі, для відлякування комарів, москітів та мурашок). Евкаліптова олія входить до складу комбінованих препаратів евкатолу, ефкамону, інгакамфу, камфомену та пектусину (про застосування їх див. у статті М'ята перцева). Пилок евкаліпта має жарознижувальні, антибіотичні і тонізуючі властивості, стимулює діяльність шлунка.
Лікарські форми і застосування.
ВНУТРІШНЬО — відвар листя (10 г або 2 столові ложки сировини на 200 мл окропу) п'ють теплим по чверті склянки 3 рази на день після їди (для інгаляцій 1 столову ложку відвару розводять 1 склянкою води); настойку листя (на 1 частину сировини беруть 5 частин 70 % -ного спирту) приймають по 15—20 крапель 3 рази на день після їди (для інгаляцій беруть 10—20 крапель настойки на 1 склянку води); евкаліптову олію призначають по 10—20 крапель на 1 склянку води для інгаляцій; хлорофіліпт приймають всередину у вигляді 1 % -ного спиртового розчину по 3—5 мл 4 рази на добу в 30 мл води за 40 хвилин до їди при носінні стафілококів у кишечнику [при стафілококовому сепсисі, перитоніті, плевриті, пневмонії 0,25 % -ний спиртовий розчин хлорофіліпту впорскують (повільної) внутрішньовенне по 2—4 мл 2—4 рази на добу, попередньо розвівши його стерильним ізотонічним розчином натрію хлориду у співвідношенні 1:20).
ЗОВНІШНЬО — настойку листя (готують, як у попередньому прописі) розводять у кип'яченій воді (1—2 чайні ложки настойки на 1 л води) і застосовують для спринцювань; відвар листя (15 г сировини на 200 мл окропу, кип'ятять 3—4 хвилини, кілька разів відстоюють, проціджують) розводять у кип'яченій воді (1 столова ложка відвару на 1 склянку води) і застосовують для полоскання, примочок, обмивання і спринцювання; хлорофіліпт застосовують місцеве при опіках, флегмонах, трофічних виразках (змащування 2 % -ним олійним розчином або 1 % -ним спиртовим розчином хлорофіліпту, . розведеним 0,25 % -ним розчином новокаїну у співвідношенні 1:5) і при ерозіях шийки матки (змащування або введення тампонів, змочених 2 % -ним олійним і 1 % -ним спиртовим розчинами чи спринцювання розчином, приготовленим шляхом розведення 1 столової ложки 1 % -ного спиртового розчину віл води); олію евкаліпта, розведену соняшниковою олією у співвідношенні 1:50, застосовують для лікування фурункульозу, флегмон, кольпіту, дисплазії шийки матки (змащування), як відтяжний засіб при міозитах, радикулітах, плекситах та інших хворобах (розтирання); інгаліпт — комбінований препарат в аерозольній упаковці для зрошувань ротової порожнини при тонзилітах, фарингітах, ларингітах, афтозних і виразкових стоматитах (зрошення по 1—2 секунди 3—4 рази на добу з затримкою препарату в ротовій порожнині 5—7 хвилин); порошок проти укусів комах (складається з .2,5 г евкаліптової олії, 5 г тальку і 32,5 г крохмалю), яким посипають відкриті частини тіла або втирають у шкіру.
ПРОТИПОКАЗАНО застосовувати інгаліпт при підвищеній чутливості до сульфаніламідів і ефірних олій. Перед застосуванням хлорофіліпту треба перевіряти індивідуальну чутливість хворого до препарату. Можливі алергічні реакції!
|
