мальва лісова,
зензівер; просвирник лесной; M. Sylvestris — одно- або дворічна (дуже рідко — багаторічна) трав'яниста
рослина родини мальвових. Стебло прямостояче або висхідне, 30—100 (120) см заввишки,
галузисте, вкрите жорсткими відстовбурченими волосками. Листки чергові, круглувато-серцевидні,
5—7-лопатеві, зарубчасто-зубчасті, м'яковолосисті, на довгих черешках,
вкритих відстовбурченими жорсткими волосками. Квітки 30—40 мм у діаметрі,
правильні, двостатеві, на довгих квітконіжках, по 2—5 у пазухах листків;
віночок з 5 оберненояйцевидних, угорі — глибоковиїмчастих, ясно-рожевих, з
малиново-червоними жилками пелюсток, у 3—4 рази довших за чашечку. Плід — з численних,
розміщених кільцем плодиків-сім'янок. Цвіте з липня до вересня.
Поширення. Калачики
лісові трапляються в світлих лісах, серед чагарників, біля доріг, на полях,
городах, засмічених місцях по всій території України, але частіше в лісових
районах та на півночі Лісостепу.
Заготівля і
зберігання. Для виготовлення ліків використовують коріння, листя, квітки
або траву. Листя або всю надземну частину (траву) заготовляють під час цвітіння
рослини. Листя обривають так, щоб залишки черешків не перевищували 2 см. Квітки обривають до
розпукування, з чашечками, але без квітконіжок. Коріння копають восени. В
перший день зібрану сировину пров'ялюють на сонці, а потім досушують її під
укриттям. Сухого листя виходить 16—17 % , квіток — 18 % , трави — 22 % .
Зберігають сировину в сухому місці. Рослина неофіцинальна.
Хімічний
склад. Надземна частина рослини містить багато слизистих і дубильних речовин,
цукри, каротин та вітамін С. У квітках, крім цього, є барвні речовини (мальвін,
мальвідин).
Фармакологічні
властивості і використання. Калачики лісові виявляють пом'якшувальну,
відхаркувальну, обволікаючу, заспокійливу та болетамувальну дію. Слиз має
велику адсорбційну поверхню і діє антитоксично. Препарати калачиків лісових
приймають всередину при захворюваннях дихальних
шляхів (бронхіт, сухий нестримний кашель, охриплість тощо) , при запальних
процесах у шлунку і кишечнику та при діареї. Для посилення терапевтичного
ефекту квітки й листя калачиків лісових поєднують з квітками гречки звичайної,
підбілу звичайного і маку дикого та з травою медунки
лікарської. Зовнішньо у вигляді полоскань, обмивань, примочок і припарок
калачики лісові використовують при гінгівітах, запальних станах верхніх
дихальних шляхів, при ангіні й геморої та для лікування опіків, ран, виразок,
різних форм дисгідрозів та інших захворювань шкіри. Часто калачики лісові
використовують як замінник алтеї лікарської. До складу лікувально-профілактичного
раціону включають салати з молодого листя калачиків.
Лікарські форми
і застосування.
ВНУТРІШНЬО — настій квіток або листя (1 столова ложка
сировини на 400 мл окропу, настоюють 1 годину) по півсклянки 3 рази на день до
їди, підсолоджуючи медом; настій листя (2 чайні ложки сировини на 200 мл
холодної кип'яченої води, настоюють 3—5 годин) п'ють ковтками по 1 склянці на
день; напар суміші (порівну) квіток калачиків лісових, гречки
звичайної, підбілу звичайного, маку дикого і трави медунки лікарської (50 г суміші на 1 л окропу, напарюють у термосі
ніч) по 1 склянці 5 раз на день; салат — помите листя калачиків занурюють на 1
хвилину в окріп, подрібнюють, додають цибулі, хрону і солі, перемішують,
заправляють вершками (на 100 г
листя калачиків беруть 25 г
ріпчастої цибулі, 25 г
тертого хрону, 20 г
вершків та сіль).
ЗОВНІШНЬО
—відвар суміші квіток і листя калачиків лісових (по 1 столовій ложці в 1
склянці води) для полоскання і примочок; настій суміші (порівну) квіток
калачиків лісових, алтеї лікарської, бузини чорної і дивини густоквіткової
(1—2 чайні ложки суміші на 200 мл окропу) для полоскання і примочок; теплий
залишок після проціджування настою квіток або листя калачиків прикладають до
опіків 2—3 рази на день у вигляді припарок; настій пелюсток калачиків (дві
пучки на 200 мл окропу, настоюють 10 хвилин) використовують теплим для
компресів при тріщині заднього проходу; лосьйон при надмірній жирності шкіри обличчя;
ванни при збільшенні селезінки.