Лікарські рослини, косметика

ЛИМОН,

(цитрина; лимон, Citrus limon ) — невелике (3—5 м заввишки) вічно­зелене плодове дерево родини ру­тових. Молоді гілки червонувато-фіолетові. Листки шкірясті, черго­ві, яйцевидні або еліптичні, заго­стрені, зчленовані з черешками. Квітки двостатеві, в пазухах лист­ків, одиничні або парні, на кінцях гілок іноді в китицях; пелюстки білі, зовні блідо-рожеві, дуже відігнуті.

Плід ягодоподібний, яйцевидний або овальний, з носиком на вер­хівці, ясно-жовтий. Цвіте у берез­ні — квітні.

Поширення. В дикому стані неві­домий. На Україні культивують як оранжерейну плодову рослину.

Сировина. З лікувальною метою використовують плоди рослини.

Хімічний склад. У м'якоті плодів є лимонна кислота (6—8 % ), цукри (до 3,5%), аскорбінова кислота (до 90 мг% ), вітаміни А, В, і В2І флавоноїди, похідні кумарину, сесквітерпени, пектини, солі ка­лію й міді та інші речовини. Шкір­ка плодів містить ефірну олію (до 0,6 % ) і флавоноїди. Головни­ми складовими частинами ефірної олії є терпен лимонен (до 90 % ) і альдегід цитраль (3—6 % ).

Фармакологічні властивості і ви­користання. Лікувальні властивості лимонів зумовлені наявністю в них значної кількості вітамінів. Вживання лимонів (у натурально­му вигляді, з чаєм, у вигляді соку, -  розведеного водою) показане при гіповітамінозах С і В, гарячкових  станах,   порушенні   мінерального обміну, нирковокам'яній хворобі, подагрі та ревматизмі. Як зовніш­ній   засіб   розведений   водою  сік використовують  для   полоскання при запаленні ротової порожнини і глотки. При блюванні у вагітних свіжорозрізаний лимон приклада­ють до ямки під грудьми (як від­тяжний засіб). Свіжим натураль­ним    соком    (кусочком    лимона) протирають лице для  видалення комедонів ; для посилення ефекту спочатку при­ймають парову ванночку. Ефірну олію,   яку   добувають   із   шкірки плодів, використовують як засіб, що покращує смак і запах ліків, у харчовій  і  кондитерській  про­мисловості     та     в     парфумерії.  У зв'язку з високим вмістом ли­монної кислоти, вживання лимо­нів   необхідно   обмежувати   або виключати їх з раціону зовсім при хворобах  шлунка,  кишок,  печінки, жовчного міхура, жовчовивід­них  шляхів  та  підшлункової  за­лози (гострі й хронічні панкреа­тити). Слід особливо підкреслити, що надмірне й нераціональне вжи­вання лимонів може завдати шко­ди навіть здоровій людині.

Лікарські форма і застосування. ЗОВНІШНЬО — маска для обличчя при себореї:   білок  одного  яйця  збивають з   1   чайною ложкою лимонного соку, наносять на обличчя, через 25—30 хви­лин змивають теплою водою (процеду­ру проводять  1—2 рази на тиждень).