Лікарські рослини, косметика

Лавр благородний (Laurus nobilis);лавр благородный - невисоке (8—10 м заввишки) віч­нозелене дводомне дерево або кущ родини лаврових. Має густу пірамідальну крону; кора бура, гладенька. Листки чергові прості, короткочерешкові, шкірясті, лан­цетні, цілокраї, загострені. Квіт­ки одностатеві, дрібні, білі, в 4—6-квіткових зонтиковидних су­цвіттях, розміщених по 1—3 в па­зухах листків; оцвітина чотири­листа. Плід — синьо-чорна, одно­насінна кістянко. Цвіте у квітні. Плоди достигають у жовтні — листопаді.

Поширення. Лавр благородний розводять у Південному Криму як ефіроолійну, пряну і декора­тивну рослину.

Заготівля і зберігання лавру благородного

Для лі­карських потреб використовують листя (Folia Lauri) і зрілі плоди (Fructus Lauri). Листя збирають у зимовий період (з середини листо­пада до середини лютого), зрі­зуючи ножами або секаторами тоненькі облистнені гілочки, і сушать під укриттям на вільному повітрі або в добре провітрюва­них приміщеннях. Зберігати лав­ровий лист треба в щільно за­критих банках, бо його запах не­рідко спричинює головний біль. Плоди збирають у жовтні — ли­стопаді, пров'ялюють на сонці й сушать при температурі, не ви­щій за 40°. Плоди лавра входили в першу Державну фармако­пею СРСР.

Хімічний склад лавру благородного

Листя рослини містить ефірну олію (0,5—4,5%), катехіни (1,62—2,54%), флаво­ноїди (рутин, кемпферол, кверце­тин), антоціани, сесквітерпенові лактони. До складу ефірної олії входять камфен, карвон, лимо­нен, мірцен, а-пінен, В-пінен, сабінен, а-феландрен, В-феландрен, терпінолен, терпінілформіат, евгенол, метилевгенол, ацетилевгенол, ліналоол, п-цимол, 1,8-цинеол, а-терпінеол, терпіненол. Плоди лавра містять ефірну (3,9—4,1%) і жирну (26,3—44%) олію, дубильні речовини та інші сполуки. У складі ефір­ної олії плодів є цинеол, а-пінен, В-піненцитраль, корична кислота й її ефіри, вільні спирти, феноли, сесквітерпени тощо.

Фармакологічні властивості і ви­користання лавру благородного

Галенові продукти з листя рослини приймають усе­редину при діабеті (гіпоглікеміч­ні властивості), псоріазі й маля­рії. Настоєм сухого листя на олії натирають болючі місця при ар­тритах, міозитах і невралгіях. Використовують листя і як при­праву до страв. Раніше з плодів лавра добували жирну олію (Oleum Lauri), яку використовували як відтяжний засіб при ревматизмі, паралічах і простудних захворю­ваннях та для лікування корости. У домашніх умовах виготовля­ють мазь з листя лавра і хвої ялів­цю звичайного, яку використо­вують як заспокійливий і зне­болюючий засіб при ревматичних і простудних болях і судомах. У зелених насадженнях Криму лавр виконує естетичну, санітар­ну й гігієнічну функції, збагачує повітря біологічно активними ре­човинами, здатними знезаражува­ти повітря від шкідливих мікро­організмів. Експериментальними спостереженнями встановлено, що леткі фітонциди рослини пригноблюють розвиток мікобактерій — збудників туберкульозу. Поєднання декоративних якостей з антимікробною активністю лет­ких виділень робить лавр благо­родний невід'ємною належністю зелених насаджень курортної зо­ни Криму.

Лікарські форми і застосування лавру благородного

Внутрішньо —настій листя (10 лист­ків заливають трьома склянками окро­пу, настоюють 2—3 години) по пів­склянки 3 рази на день при діабеті;

20 сухих листків заливають двома склянками окропу, кип'ятять 10 хви­лин, проціджують і випивають протягом дня за 3 рази при псоріазі (курс ліку­вання — 5—7 днів).

Зовнішньо — настій листя на соняш­никовій олії (30 г сировини на 200 г олії, настоюють 10 днів) та мазь (по­рошок з листя і хвої ялівцю звичай­ного змішують з вершковим маслом у співвідношенні 6:1:12 і розтирають) для втирання.