КАПУСТА
ГОРОДНЯ
(капуста огородная, Brássica olerácea) — дворічна трав'яниста рослина родини капустяних
(хрестоцвітих). Протягом першого року життя утворюється низьке стебло і значна кількість листків,
складених у щільну гладеньку головку;
на другий рік розвивається квітуче стебло до 1,5 м заввишки.
Листки великі, чергові, м'ясисті, сизо-зелені або фіолетові. Квітки двостатеві, правильні,
чотиричленні, зібрані в китиці; пелюстки блідо-жовті або білі.
Плід — двогніздий стручок. Цвіте у травні — червні.
Поширення.
Капусту городню вирощують
по всій території України як овочеву рослину.
Сировина.
З лікувальною метою використовують
листя рослини.
Хімічний
склад. У листі капусти є
білки (1,1—2,3%), органічні кислоти (яблучна,
лимонна, глюкуронова, янтарна, хлорогенова, ферулова, кавова, тартронова, мурашина та інші), цукри (1,9— 5,3%), вітаміни С, В, Н,
Е, р-каротин, нікотинова, пантотенова
і фолієва кислоти, жири, амінокислоти (триптофан, лізин, метіонін,
тирозин, гістидин та інші), клітковина (0,6—1,6%), макро- і мікроелементи (калій — 185—375 мг% , фосфор — 31 — 78 мг% , сірка, натрій,
кальцій, магній, залізо, срібло, олово, свинець, титан, молібден, нікель, ванадій тощо). Слід
відмітити, що в капусті значна кількість вітаміну С перебуває у вигляді так званого аскорбігену. Ця форма аскорбінової кислоти майже не руйнується при
подрібненні і переробці капусти.
Фармакологічні
властивості і використання. Комплекс хімічних речовин, що містяться в капусті, забезпечують їй багатосторонні терапевтичні властивості.
Експериментальні й клінічні випробування свідчать про високу ефективність свіжого соку
капусти при лікуванні виразкової хвороби шлунка і дванадцятипалої кишки. Основною діючою
речовиною в цьому випадку вважається
вітамін С, який має антигістамінні й антисеротонінові властивості,
поліпшує ліпідний обмін, обмін тіаміну і холіну та
метаболізм слизової оболонки шлунка, підвищуючи її
опірність до ушкоджуючих факторів і стимулюючи процес
загоювання виразок. Слід однак зауважити, що терапевтичний ефект натурального соку капусти значно вищий, оскільки він, на відміну від чистого метил-метіонінсульфонію
хлориду, має ще й бактерицидні, бактеріостатичні, фунгіцидні, фунгістатичні й фітонцидні властивості. Експериментально доведено, що свіжий сік
капусти виявляє антибактеріальну дію навіть на золотистий стафілокок і мікро-бактерії
туберкульозу. Крім цього, свіжий сік капусти має протикашлеві й відхаркувальні властивості. Майже повна відсутність у капусті пуринових основ робить її
корисною в дієтичному харчуванні хворих на
подагру і жовчнокам'яну хворобу. Сік, салати й інші страви з капусти показані
при захворюваннях серця і нирок (діуретична
здатність завдяки підвищеному вмісту
солей калію), при атеросклерозі
(наявність пектинів, спроможних
виводити з організму токсичні
речовини й холестерин, і
клітковини, яка виводить холестерин і покращує моторну функцію кишечника), при ожирінні (тартронова кислота гальмує
перетворення вуглеводів на жири і
холестерин). З давніх-давен
використовують капусту і в народній
медицині, її завжди вважали ефективним
і разом з тим нешкідливим
лікувальним засобом, який підвищує
стійкість організму до різних захворювань.
Народна медицина рекомендує вживати
свіжу капусту або сік при безсонні,
головних болях, жовтусі та хворобах селезінки. Свіжу і квашену капусту вживають у народі для підвищення апетиту, посилення
секреторної діяльності залоз шлунка, регуляції діяльності кишечника, профілактики цинги і хронічної диспепсії, як сечогінний і легкий послаблюючий засіб. Квашену капусту
або розсіл від неї вживають при діабеті, хворобах печінки, жовчного міхура,
холангіогепатитах; капустяний розсіл
поліпшує травлення, сприяє відділенню
жовчі, виявляє легку послаблюючу
дію, особливо ефективну при геморої. Сік капусти і її відвар з медом
вживають при ларингітах, бронхітах та інших запальних процесах дихальних шляхів. Як зовнішній засіб використовують свіже листя і сік капусти. Свіже листя прикладають до суглобів при подагрі. Для
гоєння гнійних ран, виразок і опіків використовують подрібнене листя капусти,
змішане наполовину з сирим яєчним білком. Свіжий сік капусти, розведений теплою водою у співвідношенні
1:1, використовують для полоскання при
стоматитах і ангінах.
Лікарські форми і використання.
ВНУТРІШНЬО —
метилметіонінсульфонію хлорид приймають після їди по 1—2 таблетки (0,05— 0,1 г) 30—40 днів при виразковій хворобі шлунка і
дванадцятипалої кишки, хронічному гастриті з нормальною, зниженою і підвищеною секреторною функцією
шлунка, при гастралгіях (при індивідуальному несприйманні
вітаміну можливі нудота, блювання та
посилення болів, які зникають при
зменшенні дози або відміні
препарату); свіжий сік капусти п'ють теплим по півсклянки 2—З рази на день до їди 3—4 тижні при виразковій хворобі, хворобах печінки і
жовчного міхура, при холангіогепатитах і
атеросклерозі (у зв'язку з можливістю посилення газоутворення пити сік
хворим на інфаркт міокарда протипоказано);
розсіл квашеної капусти приймають теплим по півсклянки 2—3 рази на день до їди при хворобах печінки, жовчного міхура й холангіогепатитах, а при геморої, особливо коли
захворювання супроводиться запорами
і кровотечами,— до 2 склянок на
прийом.
КАПУСТА
ГОРОДНЯ
(капуста огородная, Brássica olerácea) — дворічна трав'яниста рослина родини капустяних
(хрестоцвітих). Протягом першого року життя утворюється низьке стебло і значна кількість листків,
складених у щільну гладеньку головку;
на другий рік розвивається квітуче стебло до 1,5 м заввишки.
Листки великі, чергові, м'ясисті, сизо-зелені або фіолетові. Квітки двостатеві, правильні,
чотиричленні, зібрані в китиці; пелюстки блідо-жовті або білі.
Плід — двогніздий стручок. Цвіте у травні — червні. 
